Генеральний директор ВГО АППУ Людмила Герасименко: «Спроба Уряду «протягнути» черговий проєкт Програми своєї діяльності».
Почну з того, що я, як Генеральний директор ВГО «Асоціація платників податків України», метою створення та діяльності якої є захист прав та законних інтересів платників податків, не можу не зреагувати на спробу Уряду «протягнути» через Верховну Раду черговий проєкт Програми своєї діяльності.
Я впевнена, що фахівці та платники податків – члени Асоціації платників податків України, як і бізнес – середовище, який наразі не може прогнозувати свою діяльність, так і усі українці, які постійну відчувають на собі невизначеність щодо завтрашнього дня, дуже чекали оновлену Програму діяльності Уряду, маючи надію, що нарешті побачимо чіткий стратегічний документ. Але, мабуть зі мною погодяться багато експертів, що окрім того, що такий важливий документ «виріс» до 85-ти сторінок, ми нічого не побачили.
Мої особисті загальні враження від даного документу – це суцільні гасла типу «покращимо, вдосконалимо, реформуємо та інші», які свідчать лише про наміри, а не адаптацію дій Уряду до умов сьогодення з питаннями та відповідями, як вижити країні. Тому, і надалі покладаймось виключно на себе.
Аналізуючи проєкт Програми діяльності Уряду в цілому можна зробити висновок, що вона не робить акцент саме на тих основних, пріоритетних напрямках та завданнях, які потрібно здійснити першочергово, зокрема, на період карантину, не передбачає жодних конкретних шляхів реалізації проведення заходів, без реальних розрахунків та обґрунтувань.
Я переконана, що Програма діяльності КМУ, як і будь-яка програма дій, має бути чітким планом роботи Уряду з конкретними заходами, з визначеними термінами виконання і головне, з відповідальними за їх реалізацію міністерствами та відомствами, з логічними злагодженими їх діями, щоб потім при звітуванні владі чітко розуміти, хто відповідальний за той чи інший напрямок, у випадку його невиконання. При цьому, важливо визначити пріоритети, врахувати мінливі зовнішні чинники, зробити адекватні прогнози, забезпечити обрані інструменти ресурсами, тісно взаємодіяти з тими, чия проблема вирішується.
Зрозуміло, що грошей в бюджеті завжди не вистачає, чинне законодавство «заганяє в якісь рамки», але часу дуже мало, недопустимо планувати дії, які не будуть реалізовані через брак ресурсів чи інші обмеження. Уряд повинен реалістично оцінювати, що може собі «дозволити», а що ні.
До-речі, хочу зауважити, що дуже порадували нас народні обранці, які 18 червня 2020 року, вдруге не підтримали Програму діяльності Уряду, незважаючи на те, що її два тижні доопрацьовували та текст Програми збільшився в десять разів.
На моє глибоке переконання, Уряд Дениса Шмигаля повністю втрачає до себе довіру українців, бо діє «навмання», державні інституції – спроможність бути ефективними, а, ситуація в країні, на превеликий жаль, все більше дестабілізується.
І ще до цієї теми хочу трохи зупинитися про боротьбу українського Уряду з COVID-19.
Верховна Рада України на позачерговому засіданні ще 13 квітня цього року прийняла зміни до Держбюджету на 2020 рік, в якому передбачено створення Фонду боротьби з коронавірусом на період дії карантину та протягом 30 днів з дня його відміни. Загальна сума фонду становить 64,7 млрд. грн. і вже 22 квітня цього року Уряд затвердив порядок використання коштів Фонду боротьби з коронавірусом, зокрема на допомогу громадянам, в тому числі похилого віку; одноразову допомогу членам сімей медичних та інших працівників закладів охорони здоров’я, які загинули від COVID-19; заходи, спрямовані на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій і пандемій COVID-19.
І ми з Вами думали, що вони так і витрачаються. В реальності за майже 2 місяці від утворення Фонду, Уряд витратив з державного бюджету на запобігання поширенню коронавірусу, згідно даних Міністерства фінансів України лише понад 2,6 млрд. грн. (4,02 %) бюджетних коштів. У мене постає логічне питання? Чого бракує нашому Уряду? Може кількість виявлених хворих меншає в Україні? Ні, навпаки, статистика показує протилежне. Налагодили виробництво вітчизняних тестів, засобів захисту, апаратів ШВЛ, підготували лікарні по всіх регіонах до масового прийому хворих, вирішили проблему дефіциту медичних кадрів і достойної оплати їх роботи та інше.
В Європі, наприклад, поширення епідемії, зокрема стримують тестуванням. В мене постає питання: у нас що вже проводять суцільне тестування? Якщо подивитися цей показник у прив’язці до кількості населення, то картина невтішна.
Я це до чого? Реальність просто мене дивує. Рада схвалила перерозподіл грошей із Фонду боротьби з коронавірусом на ремонт і будівництво доріг. Згідно пояснювальної записки значиться: «поліпшення транспортного сполучення, будівництво, реконструкцію та ремонт автомобільних доріг загального користування державного значення».
Я все розумію. Дороги, звісно ж, важливі, але, на моє глибоке переконання, треба це робити не за гроші, призначені на медицину, протидію епідемії та допомогу людям.
І наостанок. Що наразі бачимо в реальності? Повні торгові центри людей на шопінгу, запилюжені маршрутки повні спітнілих пасажирів без масок, залюднені пляжі та інше. Наприклад особисто я — не бачу ніякої логіки в діях влади щодо впровадження і скасування хоча і часткове карантину. Коли було 30 хворих на день – нас усіх тримали понад 2 місяці вдома, коли стало під тисячу – випустили усіх на вулицю.
Щоденне стрімке зростання кількості хворих на коронавірус свідчить, що епідеміологічна ситуація в Україні вийшла з-під контролю. І все зазначене мною це підтверджує.
Хочу зауважити, що іноді у мене складається таке враження, що вся робота Уряду спрямована виключно на те, щоб як можна сильніше ускладнити та отруїти життя простим українцям. Скажу відверто так — усе це може дуже погано закінчитися.
Наприкінці хочу поставити просте питання Прем’єр-міністру України Денису Шмигалю: як вже у другому півріччі очікувати усім нам покращення економічної ситуації?
Генеральний директор ВГО АППУ Людмила Герасименко
