Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс

Коротка:
Податковий кодекс України не містить норм, які б визначали поняття копії Звіту у розрізі країн міжнародної групи компаній та необхідність її подання будь-якою категорією учасників міжнародної групи компаній.
Повна:
Відповідно до абзацу першого п.п. 39.4.10 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платник податків – резидент України, який належить до міжнародної групи компаній, у випадках, визначених у п.п. 39.4.10 п. 39.4 ст. 39 ПКУ, зобов’язаний подати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, звіт у розрізі країн міжнародної групи компаній (далі – Звіт) в електронній формі з дотриманням вимог законів України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» зі змінами та доповненнями та від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронні довірчі послуги» зі змінами та доповненнями.
Форма Звіту та порядок його заповнення затверджені наказом Міністерства фінансів України 14.12.2020 № 764.
Абзацом другим – шостим п.п. 39.4.10 п. 39.4 ст. 39 ПКУ визначено, що Звіт подається у разі, якщо сукупний консолідований дохід міжнародної групи компаній, в яку входить платник податків, за фінансовий рік, що передує звітному року, розрахований згідно зі стандартами бухгалтерського обліку, які застосовує материнська компанія міжнародної групи (а у разі відсутності інформації – відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку), перевищує еквівалент 750 млн. євро та за наявності однієї із таких обставин:
платник податків є материнською компанією міжнародної групи компаній;
материнська компанія міжнародної групи компаній уповноважує платника податків – резидента України на подання Звіту;
відповідно до вимог законодавства місцезнаходження материнської компанії міжнародної групи компаній подання звіту від такої міжнародної групи компаній не вимагається, і при цьому материнська компанія такої групи не уповноважує іншого учасника міжнародної групи на подання звіту в іншій іноземній юрисдикції, де передбачене його подання;
між Україною та відповідною іноземною юрисдикцією розташування материнської компанії міжнародної групи компаній або іншого учасника цієї групи, уповноваженого материнською компанією такої групи на подання звіту у розрізі країн, підписаний міжнародний договір, що передбачає можливість здійснення обміну податковою інформацією, але не набув чинності порядок обміну звітами у розрізі країн або наявні факти систематичного невиконання такого порядку. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, оприлюднює перелік таких іноземних юрисдикцій на своєму офіційному веб-порталі не пізніше ніж за 60 календарних днів до граничного строку подання звіту про контрольовані операції за відповідний звітний рік.
Пунктом 53 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ встановлено, що норми п. 39.4 ст. 39 розд. І ПКУ, зокрема, щодо подання платниками податків звіту у розрізі країн міжнародної групи компаній вперше застосовуються щодо фінансового року, який закінчується у 2021 році, але не раніше ніж у рік, в якому компетентними органами укладено багатосторонню угоду про автоматичний обмін міждержавними звітами (Multilateral Competent Authority Agreement on the Exchange of Country-by-Country Reports).
Отже, якщо платник податків на прибуток – учасник міжнародної групи компаній, сукупний консолідований дохід якої перевищує еквівалент 750 млн. євро, не відповідає жодній з обставин, визначених п.п. 39.4.10 п. 39.4 ст. 39 ПКУ, то таким платником податків Звіт не подається.
Щодо подання копії Звіту, то ПКУ не визначено норм, які б визначали поняття копії Звіту та необхідність її подання будь-якою категорією учасників міжнародної групи компаній.
Слід зауважити, що однією з ключових умов для здійснення обміну звітами у розрізі країн згідно Багатосторонньої угоди MCAA CbC до якої Державна податкова служба України, як компетентний орган України приєдналася 03 листопада 2022 року, є забезпечення належної конфіденційності та стандартів запобіжних заходів захисту даних (confidentiality and data safeguards standards), що унеможливлює обмін Звітами (їх копіями) між учасниками, які не є сторонами Багатосторонньої угоди MCAA CbC.