ВЕЛИКА ТАРИФНА КОЛІЗІЯ: ЧОМУ ЗАКОН ГОВОРИТЬ ОДНЕ, А В ПЛАТІЖКАХ МИ БАЧИМО ІНШЕ?

Доброго ранку, наші шановні підписники та читачі!

Нещодавно під одним із наших дописів активний підписник Олександр Денисенко порушив надзвичайно глибоке та гостре питання, яке ми у ВГО «Асоціація платників податків України» просто не могли оставить без уваги. Пообіцяли розібратися — і виконуємо обіцянку! Адже відкритий і чесний діалог із нашою спільнотою — це головна цінність Асоціації.

Питання звучить як правовий вибух: чому базовий Закон України «Про житлово-комунальні послуги» оперує поняттями «індивідуальних» та «колективних» споживачів, а на практиці в платіжках ми бачимо чіткий поділ за категоріями «населення», «бюджет», «релігійні організації» та «інші»? І головне — де пролягає межа між законним державним регулюванням та звичайним ручним самоправством на місцях?

Розберемо цю ситуацію мовою фактів, закону та судової практики.

🔍 БАЛАНС ЗАКОНУ ТА РЕАЛЬНОСТІ

Варто розуміти, що поділ споживачів на тарифні категорії (зокрема, відокремлення побутових споживачів від промислових та комерційних) є законним інструментом державної соціальної політики. Виконавці комунальних послуг та органи місцевого самоврядування (ОМС) у своїх розрахунках спираються на Постанову КМУ № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги». Диференціація аргументується тим, що різні категорії мають різні технологічні характеристики споживання, обсяги та режими навантаження мереж.

Державне стримування тарифів для населення під час воєнного стану — це необхідний крок. Проте цей соціальний захист за жодних умов не повинен перетворюватися на дискримінацію бізнесу через непрозорі розрахунки окремих виконавців послуг! Фінансові відносини мають вестися виключно мовою чітких цифр, а не через спроби перекласти всі технологічні втрати на плечі комерційного сектору під виглядом «інших споживачів».

⚖️ ЩО КАЖЕ ВЕРХОВНИЙ СУД? ЧІТКИЙ СУДОВИЙ ПРЕЦЕДЕНТ

Найбільш гострою проблемою сьогодні є намагання деяких постачальників послуг в односторонньому порядку «переписувати» умови договорів на свою користь. Яскравим прикладом захисту прав споживачів від таких тарифних маніпуляцій є Постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 квітня 2024 року у справі № 910/11497/23.

У цьому судовому спорі Верховний Суд чітко наголосив на ключових правових позиціях, які є обов’язковими для всієї країни:

📌 ЗАБОРОНА ОДНОСТОРОННІХ ЗМІН: виконавець комунальних послуг не має права в односторонньому порядку, без належних правових підстав та внесення офіційних змін до договору, переводити споживача з однієї тарифної категорії до іншої (наприклад, самовільно змінювати категорію «населення» чи «релігійні організації» на «інші споживачі», якщо це не передбачено чинним договором).

📌 ПРІОРИТЕТ УМОВ ДОГОВОРУ: будь-яка зміна фінансових зобов’язань для споживача має відбуватися виключно у правовому полі, на підставі прозорих економічних розрахунків і з суворим дотриманням ст. 633 Цивільного кодексу України щодо умов публічного договору. Самоправне нарахування за вищими тарифами без законної зміни умов договору є протиправним.

Аналогічні правові позиції щодо захисту споживачів від неправомірних дій виконавців комунальних послуг Верховний Суд висловив і в інших резонансних справах (зокрема, № 917/1123/23 та № 917/1032/23):

• СПРАВА № 917/1032/23: Верховний Суд підтвердив, що споживачі мають повне право вимагати перерахунку вартості послуг, якщо виконавець не доведе кожну цифру собівартості математично.
• СПРАВА № 917/1123/23: Вища судова інстанція чітко зобов’язала виконавця комунальних послуг здійснити офіційний перерахунок нарахувань через порушення умов договору та непрозоре тарифоутворення.

🤝 Погляд ВГО АППУ: баланс та прозорість

ВГО «Асоціація платників податків України» завжди виступає за баланс і конструктивну співпрацю між бізнесом, громадянами та органами влади. Стабільність енергетичної та комунальної систем країни — наш спільний пріоритет.

Але ми наголошуємо: розподіл на категорії має бути не інструментом для необґрунтованого завищення витрат бізнесу, а виключно математично доведеною різницею в собівартості виробництва та доставки ресурсу.

Договірні зобов’язання є священними, і жоден постачальник не має права порушувати їх в односторонньому порядку.

Ми продовжуємо тримати руку на пульсі правових колізій та будемо надалі знайомити вас із новими судовими кейсами захисту прав платників податків!

📢 А як вважаєте ви: чи має ціна в комунальних платіжках бути абсолютно однаковою для офісу та для квартири? Пишіть свою думку в коментарях, обговорюємо разом!👉

Підписуйтесь на сторінку ВГО АППУ, щоб першими бачити найгарячіші правові розбори та допомогти нам перетнути позначку у 35 000 однодумців: https://www.facebook.com/appu.tau.

З повагою,

Віцепрезидент,

Генеральний директор ВГО АППУ

Людмила ГЕРАСИМЕНКО