Особливості подання звітності та визначення податкових зобов’язань із плати за землю на 2021 рік.

Наближається термін подання податкової звітності із плати за землю на 2021 рік власниками землі та землекористувачами. Податкову декларацію із земельного податку та з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності подають юридичні особи та фізичні особи — підприємці, які самостійно обчислюють суму податкового зобов’язання на підставі даних державного земельного кадастру, а нарахування сум плати за землю громадянам здійснюють податкові органи. 

Надаємо відповіді на основні запитання щодо справляння плати за землю, які допоможуть платникам уникнути допущення помилок при визначенні податкового зобов’язання із земельного податку та з орендної плати за землю.

Чи змінилась податкова звітність із плати за землю на 2021 рік?  

Форма податкової декларації з плати за землю не змінилася у порівнянні з минулим роком, вона затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2015 р. № 560 у редакції наказу від 23.01.2017 р. № 9.

Ця форма є єдиною для всіх платників плати за землю – власників земельних ділянок, постійних землекористувачів та орендарів земель державної і комунальної власності, а також однаковою як для звітування із земельного податку, так і з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

У які терміни та в які способи подається податкова декларація із плати за землю?

Як визначає стаття 285 Податкового кодексу, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік, який починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року. Для новостворених підприємств та організацій, а також у зв’язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки він може бути меншим 12 місяців.

Податковий кодекс передбачає подання податкової декларації із плати за землю на календарний рік або щомісячно, за вибором платника.

Відповідно до пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму цієї плати щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного податкового органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за встановленою формою. При цьому річна сума податку розбивається помісячно рівними частинами і сплачується щомісячно. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій.

Граничний термін подання податкової декларації на 2021 рік із земельного податку та із орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності – не пізніше 20 лютого 2021 року.

У випадку, якщо платник обрав місячний звітний період із плати за землю, то декларація подається протягом 20 календарних днів після закінчення звітного місяця (пункт 286.3 статті 286 Податкового кодексу). Подавати податкові декларації із плати за землю щомісячно доцільно суб’єктам господарювання, у яких часто змінюється площа земельних ділянок, яка є об’єктом оподаткування для цієї плати. 

Також протягом 20 календарних днів подається декларація у разі зміни бази оподаткування – нормативної грошової оцінки, а також за нововідведені земельні ділянки (п. 286.4 Податкового кодексу).

Якщо платник податку на поточний рік подав звітну декларацію з плати за землю, то при зміні протягом року функціонального використання землі, настання інших факторів, що впливають на розмір податкового зобов’язання з плати за землю чи виявленні помилок, такий платник має надати уточнюючу декларацію за місцезнаходженням земельної ділянки, з врахуванням показників останньої поданої декларації на рік, що уточнюється, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (в якому відбулися зміни).

У випадку, якщо власники землі чи постійні землекористувачі користуються пільгою із земельного податку, то це не є підставою для неподання податкової декларації із земельного податку при наявності об’єкта оподаткування, вона подається із нульовими податковими зобов’язаннями. При цьому форма декларації передбачає окремі  колонки, у яких відображається інформація про пільгу, її код та суму. Неподання такої декларації за відсутності податкового зобов’язання передбачає застосування штрафної санкції відповідно до статті 120 Податкового кодексу.

Платники єдиного податку першої-третьої груп, які використовують земельні ділянки для провадження господарської діяльності, крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку), не повинні подавати податкову декларацію із земельного податку. Також не подається податкова декларація із земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.   

Важливо, що умовою несплати земельного податку за спрощеною системою оподаткування є те, що суб’єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності.

Які розміри штрафних санкцій застосовуються до  платника земельного податку за неподання чи несвоєчасне подання декларації із цього податку?

З урахуванням змін, внесених до статті 120 Податкового кодексу у зв’язку із  прийняттям Закону України від 16.01.2020 р. № 466, неподання або несвоєчасне подання платником земельного податку податкових декларацій тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податку, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Підприємство одночасно є платником земельного податку та орендної плати за землю: скільки декларацій з плати за землю подавати?

Згідно з наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 р. № 11 «Про бюджетну класифікацію», зі змінами та доповненнями, надходження до бюджету земельного податку та орендної плати за землю обліковується за окремими кодами класифікації доходів бюджету. В органах державної податкової служби платнику, який одночасно є платником земельного податку та орендної плати за землю, для їх обліку відкривають окремі інтегровані картки платника.

Тому суб’єкт господарювання, який є одночасно платником земельного податку та орендної плати за землю, має подати до податкового органу за місцем знаходження земельної ділянки окремо податкову декларацію із земельного податку та окремо із орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Юридична особа має декілька земельних ділянок на території різних територіальних громад. Як правильно їй подати податкову звітність із плати за землю?

Якщо одна юридична особа має декілька земельних ділянок на території різних адміністративних одиниць, то до податкового органу за місцезнаходженням кожної з ділянок подаються окремі податкові декларації, тобто за різними кодами КОАТУУ.  Це стосується і випадку, коли всі території підпорядковуються одному податковому органу. Податкові зобов’язання за кожною з таких декларацій також сплачуються окремо щомісяця – до різних бюджетів за місцезнаходженням конкретної земельної ділянки.

У випадку подання податкової декларації з плати за землю з невірно вказаним КОАТУУ в податковому органі за місцезнаходженням земельної ділянки виникає факт неподання або несвоєчасного подання податкової декларації. У такому разі до платника податку застосовуються штрафні санкції відповідно до статті 120 Податкового кодексу України.

У разі самостійного виявлення платником помилки платник повинен подати декларації:

— за КОАТУУ, який вказано невірно – уточнюючу податкову декларацію, в якій відобразити до зменшення податкове зобов’язання по платі за землю;

— за вірним КОАТУУ – річну податкову декларацію або щомісячні податкові декларації з плати за землю за типом «Звітна».

Чи індексується при визначенні податкового зобов’язання із земельного податку на 2021 рік нормативна грошова оцінка земельної ділянки та чи потрібно до податкової декларації із земельного податку додавати витяг з технічної документації про розмір такої оцінки?

Згідно з підпунктом 271.1.1. пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу  нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до встановленого цим кодексом порядку, є базою оподаткування земельним податком. Управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок здійснює Держгеокадастр.

Одночасно, пунктом 289.1 статті 289 Податкового кодексу встановлено, що для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Пункт 289.2 статті 289 цього ж Кодексу визначає формулу, за якою розраховується величина коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель. Вона залежить від індексу споживчих цін за попередній рік і застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Однак, пунктом 9 підрозділу 6 «Особливості справляння плати за землю» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу встановлено, що індекс споживчих цін за 2017-2023 роки, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, застосовується із значенням 100 відсотків.

А це означає, що нормативна грошова оцінка земель при визначенні податкового зобов’язання із плати за землю на 2021 рік за 2020 рік індексується на коефіцієнт 1,0.

Щодо подання витягу із технічної документації про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, то в обов’язковому порядку він подається платниками разом із податковою декларацією із плати за землю  лише при поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю), а надалі – у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Тому при визначенні податкового зобов’язання із плати за землю на 2021 рік власникам землі та землекористувачам потрібно уточнити, чи не запровадила місцева рада своїм рішенням з 1 січня 2021 року нову нормативну грошову оцінку з тим, щоб отримати новий витяг з технічної документації про розмір нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки. 

Як бачимо, Податковий кодекс не містить норми, яка б зобов’язувала платників плати за землю щорічно отримувати витяг з технічної документації про величину бази оподаткування для плати за землю.

Які розміри ставок застосовуються при визначенні податкового зобов’язання із земельного податку на 2021 рік?

Найперше слід зазначити, що плата за землю віднесена до місцевих податків в складі податку на нерухоме майно і є обов’язковою для запровадження відповідною радою.  

Так, відповідно до п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу сільські, селищні, міські ради та ради об’єднаних територіальних громад в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків і зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень.

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов’язково визначаються, зокрема, розміри ставок податку чи збору.

Такі рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 25 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування таких податків чи зборів. В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (п. п. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу).

Разом з тим, як визначено п. 12.4 ст. 12 Податкового кодексу, до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об’єднаних територіальних громад щодо податків та зборів належать прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об’єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов’язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду, а також встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом.

При цьому, згідно із п. 12.5 ст. 12 Податкового кодексу офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів, а також зміну розміру їх ставок, об’єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг або про внесення змін до таких рішень є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених п.п. 12.3.4 п. 12.3 цієї ж статті.

Ставки земельного податку встановлені статтями 273, 274, 277 та п. 284.4. статті 284 Податкового кодексу.

Так, стаття 273 встановлює порядок оподаткування земельним податком земельних ділянок, наданих на землях лісогосподарського призначення (незалежно від місцезнаходження), стаття 274 встановлює ставки земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження), стаття 277 – за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено, а пунктом 284.4 статті 284 – за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин.

Враховуючи, що плата за землю є місцевим податком, питання встановлення ставок земельного податку належить до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об’єднаних територіальних громад, які не повинні перевищувати свої повноваження і мають встановлювати розміри ставок цього податку виключно в межах ставок, визначених Податковим кодексом України.

Отже, податкове зобов’язання із земельного податку на 2021 рік обчислюється за ставками, розміри яких затверджені рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об’єднаних територіальних громад.  

Особа орендує земельну ділянку комунальної власності та частину її надає в суборенду без зміни цільового використання. Чи може суборендар самостійно сплачувати до відповідного місцевого бюджету плату за частину земельної ділянки?

Плата за землю є обов’язковим платежем в складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності – це обов’язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, як визначено п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу, є договір оренди земельної ділянки.

Орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду (ст. 8 Закону України «Про оренду землі»).

При цьому, умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Плата за суборенду земельних ділянок не може перевищувати орендної плати (п. 288.6 ст. 288 Податкового кодексу).

Враховуючи, що податкове законодавство передбачає лише дві форми плати за землю, однією із яких є орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності, платником якої є орендар земельної ділянки, то особа, яка орендує земельну ділянку комунальної власності, сплачує орендну плату до бюджету за всю площу земельної ділянки, вказану в договорі оренди з урахуванням площі, наданої в суборенду, та подає до податковому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію з орендної плати за землю.

Тому особа, яка отримала в суборенду частину земельної ділянки, не може самостійно сплачувати орендну плату за таку земельну ділянку до бюджету та подавати податкову декларацію із цієї плати.

Суб’єкт господарювання надає в оренду частину будівлі бюджетній установі. При цьому міська рада своїм рішенням надала бюджетним установам пільгу із земельного податку. Чи може суб’єкт господарювання – орендодавець скористатись пільгою та не сплачувати земельний податок в частині наданої в оренду площі будівлі?

Згідно з нормами Податкового кодексу платниками земельного податку є власники земельних ділянок або постійні землекористувачі, а об’єктами оподаткування цим податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або постійному користуванні.

Крім того, як визначено пунктом 287.1 ст. 287 цього Кодексу плату за землю сплачують власники землі та землекористувачі з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. З урахуванням цього, платниками земельного податку є особи, за якими зареєстровано право власності або користування земельною ділянкою. Тому право на податкову пільгу виникає виключно у платника земельного податку.

Прийняття рішень про встановлення пільг зі сплати земельного податку, що сплачується на відповідній території, належить до повноважень органів місцевого самоврядування.

У разі прийняття органом місцевого самоврядування рішення щодо звільнення бюджетних установ від сплати земельного податку, суб’єкт господарювання, який надає в оренду частину будівлі бюджетній установі, не звільняється від сплати земельного податку у частині площ, наданих в оренду.

Начальник управління захисту прав платників податків ВГО АППУ –       Катерина Гривнак