Втрата чинності з 26.01.2026 окремих норм Закону України від 30.09.2020 р. №931-IX «Про безпеку та якість донорської крові»
З втратою чинності з 26.01.2026 окремих норм Закону України від 30.09.2020 № 931-IX «Про безпеку та якість донорської крові» (далі – Закон № 931) виникла ситуація, коли абзац другий частини другої статті 20 Закону № 931, згідно якого особі безпосередньо після кожного дня здійснення донації крові та/або компонентів крові надається день відпочинку із збереженням за нею середнього заробітку за рахунок коштів власника відповідного підприємства, установи, організації або уповноваженого органу, втратив чинність, однак відповідна норма, яка визначена статтею 124 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) продовжує бути чинною.
Подібна колізія вирішується шляхом застосування Кодексу як акту з вищою юридичної силою як зазначено в судових рішеннях.
Так, аналогічна колізія виникала у співвідношенні ЦК України та Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Для визначення того, яка норма підлягає застосуванню (ЦК України чи Закон України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі — Закон № 1952-IV)), слід застосовувати частину другу статті 4 ЦК України, що закріплює пріоритет норм ЦК України над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів — з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15). Відповідно до статті 4 ЦК України Закон № 1952-IV не міг встановлювати інші правила, аніж передбачено ЦК України.
У Рішенні Конституційного Суду України від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012 вказано: «Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному (абзац п`ятий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп). Виходячи з наведеного Конституційний Суд України вважає, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу».
Отже, КЗпП в цьому випадку є основним актом трудового законодавства, тому норми статті 124 і надалі зберігають таку гарантію для донорів, як надання дня відпочинку із збереженням середнього заробітку безпосередньо після кожного дня здійснення донації крові та/або компонентів крові.