Виплачуємо дивіденди нерезиденту у валюті: чому виникають «курсові» різниці?

Якщо ви хоч раз виплачували дивіденди нерезиденту у іноземні валюті, то точно стикалися з проблемою відображення цієї операції в обліку. У даному матеріалі розглянемо детальніше цю проблематику та розкажемо про варіанти її вирішення.

Справа в тому, що сума дивідендів визначається у гривні, оскільки валютою звітності в Україні є українська гривня (ст.5 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999р.).

Надалі, усі належні податки, які підлягають утриманню з доходів нерезидента у вигляді дивідендів, вираховуються (утримуються) з гривневої суми «брутто», а сума, що залишилася після оподаткування спрямовується на купівля валюти для виплати нерезиденту.

В свою чергу, потрібно не забувати також про вимоги пп.1 п. 71 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного Банку України №5 від 02.01.2019р. (далі – Положення №5), який говорить таке: «для купівлі іноземної валюти з метою виплати дивідендів заборонено використовувати суму коштів у гривнях, що перевищує суму дивідендів, які підлягають виплаті іноземному інвестору та визначені у відповідному рішенні емітента у гривнях.»

За класичним правилом, операції в і іноземній валюті в обліку відображаються за курсом НБУ. Однак, комерційний банк купує на валюту за своїм комерційним курсом, який, зазвичай, дещо вищий від курсу НБУ (хоча може бути і меншим в часи великої волатильності курсу).

Давайте розглянемо все на умовному прикладі.

Маємо такі вхідні дані:

Відображаємо операції в обліку:

Куди дівати різницю в 1000 грн по кредиту 671?

В дохід? Так в нас не виникало ніякого доходу: всі гривневі дивіденди спрямовані на придбання валюти для виплати. А відображати «віртуальний» дохід у обліку аж ніяк не відповідає принципам бухгалтерського обліку.

Придбати ще валюти на ці 1000 грн і доплатити нерезиденту? Тоді ми порушимо пп.1 п. 71 Положення №5 фактично спрямувавши на виплату дивідендів більшу суму в гривнях, ніж ми маємо виплатити. Та й податківці не будуть в захваті, що нерезиденту виплатили більше гривень, ніж залишилося після оподаткування

Вся справа в тому, що в цій ситуації застосовувати курс НБУ не доречно, оскільки (в залежності від комерційного курсу) він нам генеруватиме  кредитове чи дебетове сальдо по субрахунку 671.

Рішення цієї дилеми є у п.5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», що затверджене наказом Міністерства фінансів України №193 від 10.08.2000р. (далі – НП(С)БО 21): «підприємство може операції з безготівкових розрахунків в іноземній валюті відображати у валюті звітності в сумі, визначеній в документах банку, з урахуванням особливостей застосування банком валютного курсу на дату здійснення господарської операції.»

Для тих хто веде облік за МСФЗ  слід орієнтуватися на Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів» (далі – МСБО 21).

Так, згідно з п.21 МСБО 21 операцію в іноземній валюті слід відображати після первісного визнання у функціональній валюті, застосовуючи до суми в іноземній валюті курс «спот» між функціональною валютою та іноземною валютою на дату операції.

Курс «спот» – це валютний курс у разі негайної купівлі-продажу валюти (п.8 МСБО 21).

Іншими словами, МСФЗ  вказує на доречність застосування фактичного обмінного курсу до операції, а не курсу валют, встановленого НБУ.

Отже, придбання валюти для виплати дивідендів, визначених у гривні, якраз є тією операцією, для якої доцільно застосовувати саме фактичний обмінний курс. В іншому випадку, застосування курсу НБУ безпідставно генерує «курсові різниці» та спотворює гривневу суму дивідендів, що фактично виплачена нерезиденту.

Застосування фактичного обмінного курсу є цілком законним та відповідає стандартам обліку і звітності.