В Конференції з питань відновлення України 2025 (URC2025) в Римі (Італія), співорганізаторами якої є Уряди Італії та України, взяв участь Віце-президент Асоціації Олександр Саєнко.

«Вперше за останні роки в рамках Конференцій з відновлення мали окрему панельну дискусію присвячену темі публічного врядування. Це важливо, оскільки без належної імплементації, а отже ефективної роботи урядової машини, всі наші яскраві презентації, програми, концепції та плани часто так і залишаються лише на папері.

Тому питання не тільки «Що?», але і «Як?» має стояти на порядку денному і тут перед нами на мій погляд є декілька викликів.

По-перше, маємо прагнути створити більш гнучку систему врядування з огляду на завдання сьогодення. Оформлювати паспорти чи надавати інші послуги і вирішувати проблеми в системі охорони здоров’я чи освіті потребують різних підходів та професійних якостей. Якщо рецептом першого є оптимізація, спрощення та переведення в онлайн, то складні проблеми потребують більш адаптивного та ітераційного підходу до їх вирішення. Ми можемо мати детальний план як побудувати будинок, але навряд чи готові написати і слідувати все життя покроковій інструкції з виховання дитини. Тут ключовою є стратегія малих кроків та малих перемог. Розуміємо проблему, діємо, аналізуємо, робимо висновки і корегуємо, рухаємось далі. Типовий для бюрократії підхід — пишемо план і дисципліновано рухаємось по ньому вже не працює. І тут важливо ще раз переосмислити бачення реформи міністерств та створення директоратів щоб отримати нову якість впровадження політики.

По-друге, маємо думати як створити умови щоб професійні та доброчесні люди приходили або затримувались на державній службі. Ми фокусуємось на конкурсних етапах, хоча мені здається маємо переходити на рекрутинговий підхід і всіма силами боротись за кращі таланти. Знову таки, ідеї — це добре, але здатність їх реалізувати залежить від професійності і мотивації людей. При цьому дійсно якісних програм, які б розвивали таланти та створювали резерв для державної служби обмаль і тут підтримка країн-партнерів була б доречною.

По третє, це урядові структури. В бізнесі діє просте правило, якщо компанія не адаптується до змін, вона зникає. В системі публічного врядування, де є монополія на владу, все трохи складніше. Конфронтація до змін та зовнішній вигляд замість сутнісних перетворень дуже поширені явища. Тому створення екосистеми, яка стимулює інновації та підтримує успішні команди має стати пріоритетом.

Загалом, попри наявність певних стандартів ЄС у сфері врядування кожна країна-член ЄС сама визначає, яка модель для неї краще і як вона цих стандартів досягне. У випадку України ми не маємо десятки років щоб пройти шлях Німеччини чи Італії, не можемо щось просто скопіювати з гарантією, що воно запрацює.

Ми маємо вивчати і аналізувати досвід інших, вміти розбиратись у власних сильних і слабких сторонах, говорити з людьми, хто сьогодні виконує цю роботу, пробувати, аналізувати, і робити висновки.

Як писав Чарльз Дарвін «Не найсильніші виживають і не найрозумніші, а ті, хто найкраще пристосовуються до змін». Ми маємо навчитись змінюватись!», — наголошує Віце-президент ВГО АППУ Олександр Саєнко.