Транспортна первинка: облік у перевізника

Транспортна первинна документація – обов’язковий елемент діяльності кожного перевізника. Правильне оформлення документів допомагає уникнути проблем під час податкових перевірок. У статті розглянемо вимоги до первинної документації у сфері перевезень та пояснимо як перевізнику обліковувати та оподатковувати послуги з перевезення

1. Документи, необхідні для перевезення вантажу
2. Бухгалтерський облік транспортних послуг у перевізника
3. Оподаткування транспортних послуг у перевізника

Без транспортних перевезень неможливо уявити собі функціонування економіки. Транспортні та експедиторські послуги – невід’ємна частина сучасного бізнесу, і держава регулює цю важливу сферу:

1. Законами України від 05.04.2001 №2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі – Закон №2344) та від 01.07.2004 №1955-IVI «Про транспортно-експедиторську діяльність»,
2. Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу від 14.10.1997 №363 (далі – Правила №363).

Перевезення можуть здійснюватися як в Україні, так і за її межами, тому перевізників прямо стосується і міжнародне право у галузі перевезень.

Перевізник – це суб’єкт господарювання, що безпосередньо надає транспортні послуги з перевезення вантажів. Експедитор – це посередник, що організовує перевезення вантажу. Можливе поєднання транспортних і експедиторських послуг в одному договорі, коли експедитор є одночасно перевізником.

Документи, необхідні для перевезення вантажу

Укладання відносин між замовником та перевізником здійснюється на підставі договорів.

Договори перевезення різних видів, інші документи наведені в додатках Правил №363. Ці документи можуть бути взяті за основу та є типовими. Стаття 48 Закону №2344 визначає, яку документацію слід пред’являти уповноваженим особам.

За Законом №2344 для автомобільних перевізників та водіїв для здійснення внутрішніх перевезень вантажів необхідні такі документи:

1. для автомобільного перевізника – документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
2. для водія – посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Розшифровуємо цей список. Але одразу звертаємо увагу на те, що Закон №2344 окремо підкреслює важливість ТТН, і тому вона буде першою в нашому списку основних документів для вантажних перевезень.

1. Товарно-транспортна накладна (ТТН).

ТТН – єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку. ТТН складають у паперовій та /або електронній формі та містить обов’язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Отже, ТТН підтверджує переміщення товару, облік транспортної роботи та підставу для розрахунків за перевезення.

Було б помилковим ототожнювати цей документ із видатковими документами постачальника, шукати відповідність із податковими накладними — це окремий документ, який не є носієм інформації про ціну товарів, про момент переходу права власності на товар, і взагалі не містить відомостей про приналежність вантажу тому чи іншому власнику.

Цей документ є свідченням операції по фізичному переміщенню певного вантажу у просторі з використанням автомобільного транспорту, учасниками транспортного процесу, якими є Вантажовідправник, Перевізник та Вантажоодержувач.

Вантажовідправника представляє особа, що здійснює відпуск вантажу з свого складу в транспортних засіб, Перевізником є організація, що здійснює перевезення, і в транспортному процесі її представляє Водій транспортного засобу, а Вантажоотримувача представляє особа, яка здійснює приймання вантажу з транспортного засобу на свій склад.Обов’язковість ТТН та обов’язкові реквізити для її заповнення встановлені Законом про автомобільний транспорт, а окремі особливості заповнення регулюється Правилами №363.

Отже, ТТН – це основний документ, який супроводжує вантаж при його транспортуванні та є підтвердженням виконання договору перевезення. Вона необхідна для обліку ТМЦ (товарно-матеріальних цінностей) під час їх переміщення, а також для підтвердження факту виконання транспортних послуг.

Звертаємо увагу на правила, які необхідно взяти на озброєння:

Правило 1. Якщо відбувається автомобільне перевезення (крім перевезення власних речей фізичною особою особистим автомобілем у власних цілях) – обов’язково має бути оформлена ТТН. Це вимога закону, оскільки без наявності цього документа договір вважається недійсним. У статті 909 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) визначено, що ТТН є доказом укладеного договору перевезення та факту прийняття вантажу до перевезення.

Правило 2. ТТН заповнює Вантажовідправник — такий його обов’язок зазначений в виданченні цього учасника транспортного процесу, наданого в Законі №2344 та Правилах №363. Складається не менше трьох примірників – для себе, для водія і для вантажоотримувача.

Правило 3. На кожну поїздку із кінцевою адресою – окрема ТТН. В одному транспортному засобі вантаж декількох вантажоодержувачів – на кожного окремо складається ТТН. В одному перевезенні вантаж одного отримувача, але доставка за різними адресами (наприклад, магазинами) – на кожну партію, що має бути доставлена за певною адресою – окрема ТТН.

Правило 4. Форма ТТН зазначена в додатку 7 до Правил №363. Вона є обов’язковою для застосування, і це означає:

1. не можна прибирати графи, які не потрібні в конкретному випадку,
2. не можна змінювати їх порядок,
3. не можна заповнювати всупереч бланку (наприклад, заповнювати цифрами те, що вказано заповнювати прописом).

Обов’язкові реквізити визначені ст. 48 Закону №2344, і це означає, що вони не можуть залишатися пустими. Інші реквізити заповнюються опціонально – тобто, у разі відсутності інформації можна залишити їх пустими. Додаткові реквізити прямо дозволено вносити нормативним законодавством (пп. 11.1 Правил №363), натомість відсутність заповнення обов’язкових реквізитів – призводить до визнання ТТН відсутньою.

Правило 5. За п. 187.1 ПКУ дата виникнення ПЗ при відвантаженні товару (якщо це перша подія) прив’язана до дати його відвантаження. А під відвантаженням товару розуміють початок процесу фізичного переміщення товарів від місця його постійного знаходження / зберігання в продавця (тобто його відпуск зі складу).Тому в загальному випадку дати видаткового документа (накладної) та ТТН повинні збігатися!

Правило 6. Електронна форма ТТН прямо дозволена. Це може бути як електронний документ, складений та підписаний в програмі звітності, так і е-ТТН в розумінні реєстру е-ТТН, впровадження якого триває. Але, якщо документ в електронній формі, то і всі три підписи мають бути здійснені за допомогою електронного підпису. Паперовий екземпляр такої електронної ТТН буде лише копією. Така копія обов’язково видається водію для переміщення на дорозі (у разі оформлення е-ТТН) та підписується останнім. Але, це не є чинним оригіналом. Оригінал – електронний.

Правило 7. У разі оформлення е-ТТН супровідні документи також подаються в електронній формі. У разі оформлення товарно-транспортної накладної у паперовій формі супровідні документи додаються в паперовій формі за підписом відповідальних осіб.

Правило 8. ТТН на самовивіз потрібна так само, як і для інших операцій. Але, позиція податкової служби наразі в тому, що у разі самовивозу податкова не розглядає відсутність ТТН як свідчення нереальності операції.

Правило 9. Відповідальність за помилки в ТТН настає у таких випадках:

1. якщо вантажовідправником внесені неправдиві дані про габаритно-вагові параметри транспортного засобу, і при цьому – тільки у цьому випадку – наявне перевищення допустимих параметрів, то на вантажовідправника може бути накладений штраф у розмірі 3000 нмдг (51 000 грн) за внесення неправдивих даних про масу або габарити вантажу в ТТН. Вантажовідправник несе відповідальність за неправильне зазначення вагово-габаритних параметрів вантажу тільки у випадку, коли перевищуються допустимі параметри транспортного засобу. Штрафи за такі порушення накладає Укртрансбезпека на підставі Положення, затвердженого постановою КМУ від 11.02.2015 №103.
2. якщо вантажовідправником застосовано старий бланк ТТН, якщо не заповнені обов’язкові реквізити або заповнені із порушенням чи не повністю – це дорівнює відсутності ТТН. За відсутність ТТН на дорозі буде покараний Перевізник – ст. 60 Закону №2344 встановлює адміністративно-господарську санкцію за відсутність обов’язкових документів, в тому числі ТТН – у розмірі 17000 грн. Вона може бути накладене тільки під час контролю на дорозі. Якщо перевезення відбулося без перевірки, штраф вже накладений бути не може.

Процес оформлення та руху паперових ТТН відбувається наступним чином:

1. Відправник підписує три примірники ТТН.
2. Водій отримує вантаж і ставить підпис на всіх примірниках.
3. Один примірник залишається у відправника, два інші у водія для перевезення.
4. Одержувач підписує другий і третій примірники, залишаючи собі другий.
5. Водій повертає третій примірник перевізнику.

Така процедура забезпечує належний рух документів і підтвердження факту перевезення вантажу.

Відповідно до абзацу 2 пункту 11.1 Правил №363, сторони можуть додати до ТТН будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають важливою. Це дозволяє підприємствам гнучко підходити до питання оформлення документів, але тільки за умови, що обов’язкові реквізити залишаються без змін.

Зауважимо, що законодавство не містить винятків щодо обов’язковості складання ТТН для випадків, коли вантажовідправник, вантажоотримувач та перевізник представлені однією особою, у різних варіантах. Тобто, у разі коли здійснюється перевезення між підрозділами одного підприємства, ТТН також потрібна, незважаючи на те, що Вантажовідправник, Перевізник та Вантажоодержувач є однією юридичною особою.

Зразок ТТН

2. Подорожній лист.

Подорожній лист підтверджує роботу транспортного засобу та кількість спожитого пального. Цей документ є важливим для обліку витрат на паливо та підтвердження виконаної роботи транспортного засобу.

Наразі не має встановленої форми, документ розробляє підприємство самостійно. Хоч обов’язковість його було скасовано більш ніж 10 років тому, і зараз вона прямо законодавством не передбачена, але подорожній лист чи документ, схожий за змістом та призначенням – є документом, який не тільки підтверджує кількісні витрати пального, але й підтверджує зв’язок їх із конкретною господарською операцією. Тому, щоб врахувати витрати на пальне, перевізник обов’язково повинен вести подібні документи.

3. Акт виконаних робіт.

Підтверджує факт надання послуг перевезення і є підставою для оплати. Наведений в додатках до Правил №363.

4. Заявка на перевезення вантажу.

Є замовленням на організацію перевезення і входить до пакета документів для перевізника, фактично є додатком до Договору перевезення (п. 3.7 Правил №363, Додаток 1).

5. Товаросупровідні документи.

1. Видаткові накладні.
2. Специфікації.
3. Пакувальні листи.

Документи для міжнародних перевезень:

1. CMR (Міжнародна товарно-транспортна накладна). Основний документ для міжнародних перевезень вантажів, що регулюється Конвенцією CMR. Підтверджує укладення договору між сторонами перевезення та відповідність вантажу міжнародним вимогам;
2. Carnet TIR. Документ для перевезень через митні кордони за системою TIR, що спрощує митні процедури. Регулюється Конвенцією МДП (TIR) від 14.11.1975 р.;
3. Зелена карта. Обов’язковий страховий документ для міжнародних перевезень. Регулюється Законом України від 01.07.2004 № 1961-IV «Про обов’язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів».
4. експортна декларація – документ, що супроводжує вантаж при перетині кордону, подається до митних органів (ст. 257-265 Митного кодексу України);
5. інвойс (рахунок-фактура) – документ, що підтверджує вартість вантажу, призначеного для міжнародної торгівлі. (Міжнародні правила Інкотермс 2020, ст. 693 ЦКУ);
6. сертифікати якості та походження підтверджують походження та характеристики товарів (ст. 15-17 Закон України від 16.04.1991 №959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність»).

Бухгалтерський облік транспортних послуг у перевізника

Доходи перевізника від надання послуг визнаються на дату складання акта або іншого документа. Облік ведеться на субрахунках:

1. 703 «Дохід від реалізації робіт і послуг».
2. 903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг».

Оскільки перевезення є по суті самостійно виробленою послугою, витрати групуються на рахунку 23 «Виробництво» (згідно з Інструкцією №291), а після завершення перевезення їх списують на рахунок 903.До собівартості перевезень включають оплату праці водія, нарахування ЄСВ, вартість паливно-мастильних матеріалів (ПММ) тощо.

Витрати на паливо відображаються на рахунку 23 «Виробництво» і потім списуються на рахунок 903 після завершення перевезення, і для цього обов’язкове підтвердження у вигляді подорожнього листа або іншого документа.

Таблиця бухпроведень обліку транспортних послуг у перевізника

Оподаткування транспортних послуг у перевізника

Податок на прибуток. Фінансовий результат діяльності перевізника є результатом обліку доходів та витрат, який відбувається без особливостей, хіба що з амортизації транспортного засобу можуть виникати податкові різниці у підприємств, які за обов’язком або добровільно коригують фінансовий результат.

ПДВ. Внутрішні перевезення. Оподатковуються ПДВ за ставкою 20%, якщо і замовник, і перевізник є резидентами України. У випадку залучення нерезидента для внутрішніх перевезень, ПДВ нараховує замовник-резидент відповідно до ст. 208 ПКУ.

При складанні податкової накладної при внутрішніх перевезеннях, які оподатковуються за ставкою 20%, особливостей не має.

Міжнародні перевезення. Ставка ПДВ 0%, якщо підтверджені міжнародними документами. Регулюється пп. 195.1.3 ПКУ. При цьому, ставка 0% застосовується до всього маршруту перевезення, без поділу маршруту на відрізки по Україні та за кордоном.

При заповненні податкової накладної для міжнародних перевезень – є певні особливості:

1. графа 8: Код ставки ПДВ (для міжнародних перевезень – код 902);
2. графа 9 не заповнюється;
3. графа 10: обсяг постачання (база оподаткування);
4. графа 11: не заповнюється, нулі та прочерки не проставляються.

У разі складання податкової накладної на операції з постачання послуг з міжнародного перевезення отримувачу (покупцю) нерезиденту у верхній лівій частині в графі «Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини» робиться помітка «X» та зазначається тип причини «21».

Експедиторські послуги. Якщо експедитор організовує перевезення на території України для резидента, ставка ПДВ – 20%. Якщо послуги надаються для нерезидента, вони не оподатковуються ПДВ, оскільки місцем надання таких послуг є територія замовника (закордонна територія).

Якщо за одним договором надаються послуги міжнародного перевезення та експедиторські послуги, податкова накладна може містити два рядки з різними ставками ПДВ: в одній податковій накладній можуть бути рядки як зі ставкою ПДВ 0%, так і зі ставкою 20%.

Висновки

1. Укладання відносин між замовником та перевізником здійснюється на підставі договорів
2. Автомобільні перевізники та водії для здійснення внутрішніх перевезень вантажів повинні мати при собі: для автомобільного перевізника — документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія — посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
3. Доходи перевізника від надання послуг визнаються на дату складання акта або іншого документа. Облік ведеться на субрахунках: 703 «Дохід від реалізації робіт і послуг» та 903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг».
4. Податок на прибуток. Фінансовий результат діяльності перевізника є результатом обліку доходів та витрат, який відбувається без особливостей, хіба що з амортизації транспортного засобу можуть виникати податкові різниці у підприємств, які за обов’язком або добровільно коригують фінансовий результат.
5. Внутрішні перевезення оподатковуються ПДВ за ставкою 20%, якщо і замовник, і перевізник є резидентами України. У випадку залучення нерезидента для внутрішніх перевезень, ПДВ нараховує замовник-резидент відповідно до ст. 208 ПКУ.

Джерело: 7eminar