Публікації Фінанси Економіка Голова фінансово-податкового комітету ВР: «Нам потрібно вичавити все з детінізації, яка здатна принести держбюджету ще 420–450 млрд грн»

Данило Гетманцев – про майбутнє спрощеної системи, реформу оподаткування, детінізацію, розкриття банківської таємниці та політику НБУ

Державний бюджет України через війну вже четвертий рік поспіль зведений із величезним дефіцитом, який у 2025 році досягне близько 20% ВВП. Майже весь цей дефіцит компенсують міжнародні партнери, які щороку виділяють Україні десятки мільярдів доларів грантів і кредитних коштів.

Джерело : Mind

Але 2026 року ситуація, швидше за все, зміниться на гірше. За оцінками МВФ, за бюджетних потреб на рівні $24 млрд Україна зможе залучити у 2026-му від партнерів близько $11 млрд. Решту коштів для наповнення держбюджету українська влада шукатиме в національній економіці, мобілізуючи всі можливі ресурси.

Саме для цього ще наприкінці 2023 року Кабінет Міністрів затвердив Національну стратегію доходів до 2030 року. Вона є своєрідною дорожньою картою переведення України на внутрішні джерела фінансування, зокрема через збільшення тиску на платників податків.

Трансформації будуть як позитивними, наприклад «оцифрування» податкових сервісів, так і не дуже – розширення повноважень фіскальних органів, ліквідація чинної моделі спрощеної системи оподаткування й тотальний податковий контроль усіх доходів громадян.

Mind поспілкувався з головою Комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики, народним депутатом Данилом Гетманцевим, і з’ясував, до яких змін податкового клімату необхідно готуватися, чому середньому та великому бізнесу варто відмовлятися від єдиного податку, коли будуть призначені голови БЕБ і Держмитниці, а також чи стоїть на порядку денному питання щодо підвищення ставки ПДВ.

Про виконання Національної стратегії доходів

– З моменту затвердження Національної стратегії доходів (НСД) минуло понад рік. Які проміжні результати її виконання?

– Національна стратегія доходів передбачає 207 індикаторів до 2030 року. З 85 заходів, які були заплановані на 2024 рік, своєчасно виконано 64 індикатори, 21 індикатор перенесено на 2025 рік. Один із важливих моментів – це те, що відповідальні за реалізацію НСД відомства детально та публічно прозвітували про її виконання. Тому кожен, якщо є бажання, зможе подивитися, що зроблено із запланованого, і сформувати свою оцінку стану справ у відповідній сфері.

– Яких найважливіших індикаторів було досягнуто?

– Серед ключових заходів – автоматизація процедур податкового контролю за трансфертним ціноутворенням; впровадження системи управління податковими ризиками; запуск «Клубу білого бізнесу», який передбачає послаблення для платників податків із високим рівнем дотримання податкового законодавства.

Також у межах організаційних змін було скорочено 78% податкових інспекцій і на 12,5% зменшений штат співробітників Державної податкової служби у зв’язку з переведенням багатьох податкових сервісів в електронний формат.

Проведено серйозну підготовку для імплементації електронної акцизної марки, яка почне функціонувати з 2026 року. Зокрема, з 1 березня електронний акциз проходить апробацію в тестовому режимі.

У частині диджиталізації реалізовано можливість формування фактичних податкових перевірок в електронному вигляді, запущено аналітичну систему СОД РРО, яка дозволяє здійснювати вибірковий (а не тотальний) контроль користувачів реєстраторів розрахункових операцій, у діяльності яких є певні аномалії.

– А що з етапами виконання НСД у 2025 році?

– На 2025 рік передбачено реалізацію 74 заходів у рамках Нацстратегії. Найважливішими є законопроєкт про впровадження міжнародного автоматичного обміну інформацією про доходи, одержані через цифрові платформи; імплементація положень директиви ATAD щодо протидії ухиленню від сплати податку на прибуток; доопрацювання системи є-аудиту (бачу станом на зараз прострочення виконання цього завдання, яке поки що не є критичним, але прострочення саме по собі викликає тривогу); подальше вдосконалення механізму управління податковими ризиками та повноцінний запуск електронної акцизної марки.

– Законопроєкт про оподаткування доходів, одержаних через цифрові платформи, – це один зі структурних маяків Меморандуму між Україною та МВФ. Можете розповісти про нього докладніше?

– Існують електронні платформи, що надають певні послуги. Наприклад, це замовлення таксі, доставка їжі, пошук підрядників і різних спеціалістів. Згідно з чинним податковим законодавством, усі такі виконавці та підрядники (таксисти, кур’єри тощо), які зареєстровані на цих платформах, самостійно повинні декларувати свої доходи та сплачувати з них податки – 18% ПДФО та 5% військового збору.

Цього практично ніхто не робить, а можливості ДПС для контролю таких платників податків украй обмежені. Втім це не означає, що кожен платник, який отримує дохід, але не звітує про нього та не виконує податкових зобов’язань, не перебуває під постійною загрозою відповідальності.

Міністерство фінансів розробило та оприлюднило законопроєкт, який передбачає знижену ставку для таких доходів, а також успадкує європейську практику регулювання діяльності подібних платформ. А саме: вони утримуватимуть ПДФО за ставкою 5% та 5% військового збору з доходу самозайнятих осіб і звітуватимуть про це перед ДПС. Тобто онлайн-сервіси стануть податковими агентами. Причому незалежно від того, зареєстровані вони в Україні чи за її межами.

– Коли законопроєкт з’явиться в парламенті?

– На сьогодні немає критичних зауважень щодо цього проєкту. Бізнес загалом із ним згоден. Тому я прогнозую, що в найближчі три-чотири місяці його буде ухвалено.

– А яким буде очікуваний ефект від запровадження цих норм?

– За нашими оцінками, державний бюджет зможе додатково отримувати до 10 млрд грн на рік після того, як цифрові платформи дістануть статус податкових агентів. Хоча ця цифра дуже умовна й насправді надходження можуть виявитися значно більшими.

Про зміни спрощеної системи оподаткування

– Один із найважливіших етапів реалізації НСД – реформа спрощеної системи оподаткування. Хотілося б почути більше деталей, яким може бути майбутнє єдиного податку?

– Про конкретні деталі говорити зарано. У Національній стратегії йдеться не лише про спрощену систему, а й про велику реформу всієї системи оподаткування доходів фізосіб у принципі.

До речі, згаданий уже законопроєкт про цифрові платформи можна розглядати як одну зі складових цієї реформи. Загалом НСД, по-перше, передбачає зміни, які пов’язані з єдиним податком, – мова про вилучення зі спрощеної системи великого бізнесу, впровадження широкої шкали ставок і повну фіскалізацію для всіх підприємців (використання РРО). По-друге – з податком на доходи фізосіб, що спричинить перехід на прогресивну шкалу ПДФО. Але все це точно буде після війни, не зараз. Хоча реформа оподаткування доходів є безальтернативною, якщо ми хочемо бути в ЄС.

– А якими можуть бути строки реформування спрощеної системи? У Меморандумі з МВФ сказано про те, що питання зі «спрощенкою» має бути розв’язане не пізніше 2027 року.

– До скасування воєнного стану жодних кардинальних кроків щодо спрощеної системи ми робити не будемо. Але якщо бізнес планує свій розвиток на кілька років уперед, то я рекомендував би тим компаніям, що використовують єдиний податок як якусь лазівку, вже сьогодні задуматися про міграцію на загальну систему зі сплатою податку на прибуток.

На жаль, єдиний податок з механізму для стимулювання розвитку малого бізнесу перетворився на інструмент для уникнення оподаткування для великого та середнього бізнесу. І це неприйнятно. Отже, ліквідація цієї «чорної дірки» унеможливить ухилення від сплати податків великими та середніми компаніями.

Чомусь у певних колах бізнесу існує помилкове судження, що дроблення на ФОПів і використання єдиного податку – «законна» схема обходу податкового законодавства. Насправді це порушення, яке за певних умов може бути кваліфіковане як злочин. Тому раджу якомога швидше відмовлятися від таких практик.

– Як ви ставитеся до зняття обмежень на доступ до банківської таємниці для ДПС? Адже це теж один із пунктів реформи оподаткування доходів, про яку йшлося вище.

– Ви чули міністра фінансів і можете прочитати НСД. Розширення доступу ДПС до інформації про банківські рахунки платників податків дійсно передбачено в Нацстратегії доходів. І в майбутньому це буде зроблено.

Але наша позиція, профільного комітету, є такою, що будь-які кроки в цьому напрямку будуть можливі за умови реформування ДПС. Тільки після цього можна розпочинати якусь дискусію про розкриття банківської таємниці податковим органам, чітко при цьому передбачивши – у яких обсягах, за яких підстав чи обставин, щоб таке розкриття не супроводжувалося поширенням отримуваної інформації та деякі інші важливі речі. До того як буде відновлення довіри до податкової – ні.

– Як рухається реформування й очищення податкових і митних органів, Бюро економічної безпеки (БЕБ) зокрема? Законодавчу базу прийнято, але керівники митниці та БЕБ досі не призначені.

– З відбором кандидатів на посаду директора БЕБ проблем немає: конкурс іде і зараз із 40 претендентів залишилося 16. Я припускаю, що до червня-липня керівника бюро буде призначено і цей орган почне працювати в нормальному режимі.

А ось що відбувається з конкурсом із відбору голови Державної митної служби, я зовсім не розумію. Конкурс фактично заблокований Кабінетом Міністрів. Ми комітетом зверталися до уряду й Мінфіну з питанням, чому процес забуксував. Відповіді від Кабміну немає. Але дуже хочеться сподіватися на те, що конкурсну комісію незабаром сформують і призначення голови Держмитниці відбудеться в тих тимчасових рамках, які вказані в Меморандумі з МВФ (до кінця червня. – Mind).

– У січні парламент не зміг ухвалити законопроєкт №5054-1, норми якого обмежують відносини між підприємцями на єдиному податку та юрособами для того, щоб припинити мінімізацію зарплатних податків. Наскільки доцільно так радикально підходити до розв’язання цієї проблеми?

– Я повністю згоден з ідеями та принципами, які були закладені в законопроєкті №5054-1. На жаль, він не набрав потрібної кількості голосів у Верховній Раді. І мені важко пояснити, чому так сталося, оскільки цей документ підтримують не лише депутати, а й бізнес. Треба розуміти, що без розв’язання цього питання нам буде дуже важко претендувати на вступ до ЄС. Там такі практики концептуально неприйнятні.

– А скільки взагалі втрачає держбюджет від схем із зарплатами?

– Дати точну оцінку досить складно. Навіть експертні дослідження не відображають реальної картини. Цифри, якими можна оперувати, – 120–150 млрд грн, які щороку недоотримує держбюджет через зарплати «у конвертах».

Але знову повторюся, що ці оцінки є вкрай приблизними. До того ж ухилення від оподаткування зарплат лежить не тільки у площині недоотримання єдиного податку чи ПДФО. Адже компанії, використовуючи такі схеми, ухиляються також від сплати ПДВ та податку на прибуток. Відповідно, якщо буде знайдено комплексне рішення, яке не залишить бізнесу інших варіантів, окрім як виплачувати зарплати «у білу», це автоматично сприятиме збільшенню надходжень усіх ключових видів податків.

Про детінізацію, фінансування бюджету та перегляд ПДВ

– А що відбувається з детінізацією бізнесу та її ефективністю?

– У 2024 році державний бюджет одержав $2,5 млрд (понад 100 млрд грн) саме завдяки детінізації зусиллями ДПС. Очікування на 2025 рік від податківців – це ще плюс $4 млрд (близько 170 млрд грн).

Поки що, на жаль, ідемо з відставанням. Це прикро. Основні можливості у збільшенні надходжень від детінізації ми бачимо в боротьбі з контрабандою та зі зловживаннями в торгівлі. Наприклад, у 2024 році виторг у сфері торгівлі, який зафіксований через РРО, зріс на 1157,5 млрд грн. Також варто згадати про сферу підакцизних товарів. «Тінь» на ринку тютюнової продукції за 2024 рік скоротилася з 25% до 12,6%, виробництво спирту у 2024 році проти 2021 року зросло втричі.

Але відповідно до дослідження Kantar, за I квартал 2025 року знову зафіксовано зростання «тіні» у тютюновій галузі до 14,1%. Це неприпустимо, і ДПС разом із БЕБ повинні вжити невідкладних заходів аби терміново виправити ситуацію.

– У Меморандумі з МВФ знову є згадка про те, що Україна готова переглянути ставку ПДВ для того, щоб збільшити надходження до держбюджету. Нас знову чекає підвищення податків?

– Дуже важливим є контекст, у межах якого слід обговорювати перегляд будь-яких податкових ставок. Починаючи з 2026 року, для України дедалі гострішим стає питання фінансування дефіциту держбюджету. Якщо у 2025 році обсяг міжнародної фінансової допомоги, без МВФ, може досягти $55 млрд, то у 2026-му партнери можуть виділити лише близько $11 млрд, що вдвічі менше за бюджетні потреби – і це з врахуванням завершення війни у 2025 році. Якщо цього не станеться – бюджетні потреби зростуть.

Отже, міжнародне фінансування дуже зміщене на 2025 рік. Зокрема, цього року має надійти $39 млрд із $50 млрд за механізмом ERA. При цьому частина із цих коштів має бути зарезервована на фінансування дефіциту у 2026 році ($8,5 млрд), а ще частина ($9,1 млрд) має бути використана як буфер капіталу на випадок негативного розвитку подій. Тому важливо не розтратити ці кошти у 2025 році.

Щодо програми з МВФ, то Україна також уже отримала 2/3 передбаченого фінансування.

Тобто скорочення міжнародної підтримки у 2026 році неминуче й першочергове завдання – шукати компенсатори.

– Про які саме компенсатори може йтися?

– Нам потрібно «вичавити» все з детінізації, яка здатна принести держбюджету ще 420–450 млрд грн, і докласти зусиль для прискорення зростання ВВП, для чого економічний блок Кабміну має розробляти, приймати та реалізовувати відповідні програми.

Лише після того, як усі ці резерви буде вичерпано, а потреби держбюджету не будуть повністю закриті, ми зможемо обговорювати варіанти перегляду податків.

– І все ж таки коли може з’явитися конкретика щодо перегляду ПДВ?

– У 2025 році підвищення ставки ПДВ розглядатися точно не буде.

Про монетарну політику Нацбанку

– Ви згадали про потребу знижувати вартість кредитних ресурсів. Але НБУ з кінця 2024 року вже тричі підіймав облікову ставку та довів її до 15,5%. І цикл підвищення ставки, найімовірніше, ще не завершений. Як ці кроки впливають на економіку загалом і кредитування зокрема?

– На сьогодні ми перебуваємо на проміжному етапі монетарної політики. З одного боку, НБУ вже не фіксує обмінний курс, але зберігає контроль над валютним ринком через механізм керованої гнучкості. З іншого – він усе ще не таргетує інфляцію, але декларує і здійснює кроки до поступового повернення до цього режиму. За такої політики курс залишається важливим якорем стабілізації валютних та інфляційних очікувань, але роль облікової ставки НБУ зростає.

Звісно, ефективність ключової ставки зараз є меншою, ніж за повноцінного режиму інфляційного таргетування, але вплив є. Це видно по дохідності ОВДП та депозитів, яка дещо зросла. Також ми бачимо, що ситуація на валютному ринку в лютому й березні також стабілізувалась, у тому числі обсяг валютних інтервенцій НБУ для підтримки курсу на міжбанку знижується третій місяць поспіль.

Тому певний позитивний ефект від посилення монетарної політики для стабілізації валютного ринку й уповільнення інфляційних очікувань справді є. Зворотний бік високої облікової ставки – пригнічення і без того кволого кредитування.

– Тобто ви вважаєте, що поточна монетарна політика Нацбанку все ж таки шкодить кредитному ринку?

– Я в жодному разі не хочу втручатися в діяльність НБУ, оскільки поважаю його незалежність. Але, на мою думку, Нацбанку в екстраординарних умовах повномасштабної війни слід знайти баланс у підходах до монетарної політики, щоб вона однаково забезпечувала стримування інфляції та фінансову стабільність і при цьому не пригнічувала зростання ВВП та не гальмувала кредитування.

НБУ варто зрозуміти, що він не існує у вакуумі, і замість того, щоб генерувати такі ідеї, як заміна копійок на «шаг», спрямувати свій ентузіазм на відновлення ринку кредитування, угамування інфляції та на роботу з непрацюючими кредитами. А витратити купу грошей, які країна скрізь шукає, на виготовлення 20 млн «шагів», можна трохи згодом.

– Але результати 2024 року продемонстрували, що темпи кредитування поступово зростають. Зокрема, кредитний портфель банків збільшився на 15%.

– Так, я теж чув ці переможні заяви Мінекономіки й НБУ. Але відновлення кредитування відбувається на тлі низької бази порівняння. Крім того, проникнення кредитів в економіку – на вкрай низькому рівні: до кінця 2024 року воно досягло 14,6% ВВП, це історичний мінімум. Для порівняння: за підсумками 2023 року частка кредитів становила 15,2% ВВП, у 2021 році – 19,1%, а у 2019-му – 25,9% ВВП.

– Як вийти із цього замкнутого кола та зробити кредитні ресурси доступнішими?

– Нацбанку разом із Кабміном потрібно сконцентрувати зусилля на кількох напрямках. Це розвиток субсидованих пільгових програм кредитування (не лише «5-7-9%»), розширення фінансування малого та середнього бізнесу на деокупованих територіях, нарощування кредитної підтримки тимчасово переміщених осіб, у тому числі на реконструкцію пошкодженого й зруйнованого житла.

Також важливо робити акцент на залученні міжнародних фінансових установ для ширшої реалізації програм кредитування українського бізнесу. Але для цього необхідно нарешті створити та запустити повноцінний механізм страхування військових ризиків, відсутність якого відбиває в іноземних інвесторів бажання заводити свій капітал в Україну.

– У контексті перезапуску кредитування, як просувається ініціатива зі створення Національної установи розвитку?

– Законопроєкт про Національну установу розвитку (НУР) прийнято у першому читанні. Передбачалося, що вона діятиме як «банк банків», надаючи фінансування переважно банкам та іншим фінустановам.

Що ще відрізняє НУР – це її спеціальний мандат на забезпечення фінансової підтримки розвитку й відбудови України. Це можуть бути проєкти з відновлення як під час, так і після війни, проєкти у пріоритетних сферах, зокрема в енергетиці, ВПК. НУР мала бути створена шляхом трансформації Фонду розвитку підприємництва (ФРП), до ефективності діяльності якого, насамперед як оператора державної програми «5-7-9%», є багато питань.

Але створення такої установи відтерміновується на невизначений строк. В оновленому Меморандумі з МВФ економічний блок уряду взяв на себе відповідальність термінувати запуск НУР, мотивуючи це необхідністю вивчення кращого міжнародного досвіду діяльності таких установ у консультаціях із міжнародними партнерами.

Натомість було запропоновано сконцентруватися на інституціоналізації ФРП з мандатом на підтримці малого та середнього бізнесу. Підтримка МСБ, звісно, є важливою, але це точно не відповідає викликам і масштабам завдань економічного відновлення в контексті тих обставин, у яких ми перебуваємо.