Під час державної реєстрації прав, що виникли до 1 січня 2013 року, державні реєстратори досить часто стикаються з реєстраційними посвідченнями бюро технічної інвентаризації (БТІ).

Для правильного розуміння правової природи реєстраційного посвідчення та його значення під час сучасної державної реєстрації прав доцільно звернутися до нормативно-правових актів, що діяли у відповідні періоди.

✅ З 31 січня 1966 року по 19 січня 1996 року діяла Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР.

Відповідно до неї об’єктами державної реєстрації були будинки та домоволодіння, яким присвоєно окремий порядковий номер по вулиці, провулку чи площі.

Після внесення запису до реєстрової книги на правовстановлювальному документі проставлявся реєстраційний напис. Якщо на документі не було місця для його проставлення, видавалося реєстраційне посвідчення, яке було невід’ємною частиною правовстановлювального документа.

☝️ Для юридичних осіб Інструкція передбачала саме видачу реєстраційного посвідчення, а не проставлення реєстраційного напису.

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0001303-66#Text

✅ З 19 січня 1996 року по 26 червня 1998 року діяли Правила державної реєстрації об’єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року № 56.

Цими Правилами було істотно розширено перелік об’єктів нерухомого майна, які підлягали державній реєстрації. До нього, крім будинків та домоволодінь, було включено квартири, нежитлові будівлі та приміщення, гаражі, садові й дачні будинки, а також інші закінчені будівництвом об’єкти нерухомості.

Порядок підтвердження проведення державної реєстрації загалом залишився незмінним. Фізичним особам на правовстановлювальному документі проставлявся реєстраційний напис, а за відсутності місця для його проставлення видавалося реєстраційне посвідчення. Юридичним особам після проведення державної реєстрації оформлювалося окреме реєстраційне посвідчення за встановленою формою.

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0031-96/ed19951213#Text

✅  9 червня 1998 року Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від № 121 було затверджено Інструкцію про порядок державної реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, у зв’язку з чим Правила державної реєстрації об’єктів нерухомого майна, затверджені наказом від 13 грудня 1995 року № 56, втратили чинність.

Інструкція № 121 встановила єдиний порядок проведення державної реєстрації права власності для фізичних та юридичних осіб. Після внесення до реєстрової книги запису про право на правовстановлювальному документі проставлявся реєстраційний напис незалежно від суб’єкта права. Якщо місця для його проставлення не було, незалежно від того, кому належало майно — фізичній чи юридичній особі, видавалося реєстраційне посвідчення.

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0399-98/ed19991103#Text

✅ Важливим етапом розвитку системи державної реєстрації стало прийняття Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5.

Ним було запроваджено Реєстр прав власності на нерухоме майно та державну реєстрацію шляхом внесення запису до зазначеного реєстру, після чого на правовстановлювальному документі проставлявся реєстраційний штамп, а заявнику видавався витяг із Реєстру прав. Це ознаменувало перехід від паперових реєстрових книг БТІ до електронної системи обліку прав.

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0157-02#Text

Отже, реєстраційне посвідчення видавалося після внесення відповідного запису до реєстрової книги БТІ та підтверджувало факт проведення державної реєстрації об’єкта нерухомого майна / державної реєстрації прав на об’єкт нерухомого майна. Тому його наявність у сукупності з правовстановлювальним документом може свідчити про те, що реєстрація права власності була проведена відповідно до законодавства, чинного на момент її здійснення.

☝️ Додатково звертаю увагу, що наявність реєстраційного посвідчення не звільняє державного реєстратора від обов’язку направлення запиту до БТІ для отримання інформації про зареєстровані до 1 січня 2013 року права на паперових носіях у випадках, передбачених законодавством.

У разі втрати реєстраційного посвідчення, але за наявності правовстановлювального документа та довідки (інформації) БТІ, яка підтверджує проведення державної реєстрації права власності до 1 січня 2013 року на підставі такого документа, зазначені документи можуть бути належною підставою для проведення державної реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

✔ Джерело Технічна інвентаризація об’єктів нерухомого майна України

https://www.facebook.com/photo/?fbid=2895824874109090&set=a.2658461554512091