ПДВ для ФОП: чому фіскальний ефект не дорівнює суспільній вигоді
18 грудня 2025 року Міністерство фінансів України оприлюднило законопроєкт, який передбачає обов’язкову реєстрацію платниками податку на додану вартість (ПДВ) фізичних осіб — підприємців, що працюють на спрощеній системі оподаткування та мають річний дохід понад 1 млн грн. У супровідному аналізі регуляторного впливу (АРВ) Мінфін оцінив очікуваний фіскальний ефект від нововведення на рівні +40,1 млрд грн на рік.
Втім, оприлюднені розрахунки викликали суттєву критику з боку аналітичних центрів і професійних бізнес-об’єднань. Основні застереження стосуються методології оцінки вигід і витрат, ігнорування впливу на домогосподарства та недооцінки адміністративного навантаження на бізнес.
ПДВ як податок на споживання.
Що “забув” Мінфін
Ключовим недоліком АРВ є відсутність оцінки витрат домогосподарств. ПДВ за своєю природою є податком на кінцеве споживання, а отже будь-яке зростання бюджетних надходжень формується за рахунок підвищення цін для кінцевого споживача.
Економічні аналітичні центри у своїй оцінці зазначають: «Оскільки ПДВ є податком на кінцеве споживання, додаткові доходи бюджету планується отримати за рахунок кінцевого споживача, який, таким чином, понесе додаткові витрати у розмірі, що дорівнює сумі фіскального ефекту».
За таких умов твердження Мінфіну про позитивний вплив реформи — не має підстав. Експерти підкреслюють, що можливе зростання добробуту не доведене і, у будь-якому разі, є значно меншим за суму фіскального ефекту.
Адміністративні витрати: розрив між оцінками і реальністю
У розрахунках Мінфіну передбачається, що додаткове адміністрування ПДВ вимагатиме 56 людино-годин на рік. Однак емпіричні дослідження демонструють принципово іншу картину.
Згідно з дослідженням Світовий банк Ukraine: 2024 Tax Compliance Cost Survey: «Український бізнес витрачає на податкове адміністрування в середньому 74,4 дня на рік, або близько 595 людино-годин».
Ще більш показовими є результати дослідження CASE Україна та Info Sapiens (2025), відповідно до яких:
«Фактична середня різниця у трудовитратах між платниками єдиного податку без ПДВ та платниками ПДВ становить 140,2 людино-дня на рік — у 20 разів більше, ніж у розрахунках Мінфіну».
Скільки нове регулювання коштуватиме малому бізнесу
Також важливо звернути увагу на використання мінімальної заробітної плати для оцінки Мінфіном вартості часу. Ведення ПДВ-обліку передбачає залучення кваліфікованої бухгалтерської праці, що істотно змінює фінальну оцінку.
За реалістичними розрахунками — додаткові витрати на одного підприємця становлять близько 93 тис грн на рік.
У масштабі економіки це означає, що для близько 660 тис ФОП сукупні непродуктивні витрати складуть від 61,4 млрд грн (на даних Світового банку) до 115,7 млрд грн (на даних опитування Info Sapiens, CASE) щорічно.
Ці витрати мають характер чистих суспільних втрат, оскільки не створюють нової доданої вартості.
Чистий ефект: негативний баланс вигід і витрат.
Відповідно потенційний фіскальний ефект у розмірі +40,1 млрд грн є меншим за оцінювані адміністративні витрати бізнесу, які, за різними методологіями, становлять від 61,4 до 115,7 млрд грн на рік і мають характер чистих суспільних втрат.
Крім того, АРВ не враховує втрати місцевих бюджетів від зниження надходжень єдиного податку, зростання навантаження на податкові органи та судову систему, а також ризик масового блокування податкових накладних.
Тінізація замість детінізації
За оцінкою незалежних експертів, реалізація законопроєкту в запропонованому вигляді може призвести до зворотного ефекту:
«Замість детінізації економіки реформа стимулюватиме дроблення бізнесу, приховування оборотів та перехід до неформальної зайнятості».
Водночас ключові джерела податкових втрат — контрабанда, «сірий імпорт», підміна трудових відносин — залишаються поза фокусом запропонованих змін.
Юридичний та інституційний вимір: позиція НАЛУ
Економічну критику доповнює інституційна позиція Національна асоціація лобістів України (НАЛУ), яка представила альтернативний підхід до впровадження ПДВ для ФОП.
У НАЛУ наголошують:
«Запропонований урядом підхід фактично перекладає основне податкове навантаження на малий бізнес, не враховуючи інституційні обмеження та безпекові ризики воєнного періоду».
Серед ключових пропозицій — тимчасовий мораторій на розширення кола платників ПДВ під час війни, гнучкий поріг реєстрації, прив’язаний до мінімальної заробітної плати, а також поетапна гармонізація з правом ЄС із поступовим наближенням до європейського порогу ПДВ (~85 тис євро) до 2031 року.
Якою є спільна позиція експертного середовища та бізнес-спільноти?
Аналіз позицій аналітичних центрів, провідних бізнес асоціацій, Офісу Бізнес-омбудсмена, НАЛУ — свідчить про те, що громадянське суспільство має щодо цього проєкту спільну оцінку: проблема полягає не в самому інструменті ПДВ, а в часі, масштабі та способі його впровадження. У нинішньому вигляді обов’язкова ПДВ-реєстрація для ФОП з 1 млн гривень — створює більше економічних і соціальних втрат, ніж фіскальних вигід, і не вирішує ключових проблем тіньової економіки.
Ефективна податкова реформа в умовах війни та відновлення має ґрунтуватися на поступовості, посиленні інституційної спроможності ключових органів та боротьбі з системними схемами ухилення, а не на розширенні податкового тиску на малий бізнес.