Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки
Хто з громадян сплачуватиме податок на нерухомість за минулий рік?
У 2019 року фізичні особи – власники нерухомості сплачуватимуть податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2018 року – 3 723 грн.
Що таке податок на нерухомість?
Податок на нерухомість (повна назва — податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) є однією зі складових податку на майно і належить до місцевих податків, визначених ст. 10 Податкового кодексу України (ПКУ). Податок сплачується за місцем розташування об’єкта/об’єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу.
Хто платить податок на нерухомість?
Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (пп. 266.1.1 ПКУ). За неповнолітніх дітей – власників нерухомості податок сплачують батьки/опікуни.
Якщо нерухомість знаходиться у спільній власності?
В разі перебування об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб, визначення платників податку відбувається наступним чином:
а) якщо об’єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;
б) якщо об’єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;
в) якщо об’єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку (пп. 266.1.2 ПКУ).
Фізичні особи — співвласники житлової нерухомості, яка перебуває у їх спільній сумісній власності, але не поділена в натурі, можуть повідомити контролюючий орган про визначеного за їх згодою платника податку на нерухомість ме майно, звернувшись з письмовою заявою за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника житлової нерухомості.
Слід зазначити, що за загальним правилом, усе майно, яке набуте подружжям за час перебування у шлюбі є спільною сумісною власністю подружжя.
Що є об’єктом оподаткування?
Об’єктом оподаткування є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп. 266.2.1 ПКУ). Житлова, так і нежитлова нерухомість оподатковується в Україні з 2015 року.
Об’єктами житлової нерухомості є: житловий будинок (садового типу і багатоквартирний); прибудова до житлового будинку; квартира; котедж; кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах; садовий будинок; дачний будинок (пп. 14.1.129 ПКУ).
До об’єктів нежитлового фонду відносяться: будівлі готельні; будівлі офісні; будівлі торговельні; гараж; будівлі промислові та склади; будівлі для публічних виступів (казино, гральні будинки); господарські (присадибні) будівлі; допоміжні (нежитлові) приміщення – це сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; інші будівлі (пп. 14.1.1291 ПКУ).
Типи об’єктів нерухомості, з метою оподаткування податком на нерухомість, визначаються відповідно до статті 17 ПКУ на підставі оригіналів документів, що підтверджують право власності на такі об’єкти, а також на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта.
Слід відзначити, що не потрапляють під оподаткування об’єкти нерухомості розташовані в зонах відчуження і безумовного відселення; дитячі будинки сімейного типу; об’єкти житлової нерухомості, які належать дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування; гуртожитки тощо (пп. 266.2.2 ПКУ).
Розрахунок податку на нерухомість
Розрахунок податку на нерухомість проводиться виходячи із загальної сумарної площі всіх нерухомих об’єктів, що перевищує пільгову.
Ставка податку коливається в діапазоні 0-1,5% від мінімальної заробітної плати на початок минулого року.
Так, ставки податку для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.(пп. 266.5.1 ПКУ).
Тобто, для кожного окремого регіону існують різні ставки щодо сплати податку. При цьому, максимальна вартість 1 оподатковуваного квадратного метра за 2018 рік становить (0,015 х 3 723) = 55,85 грн.
Крім того, за наявності у власності платника податку об’єкта (об’єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, загальна площа якого перевищує 300 кв. метрів для квартири та/або 500 кв. метрів для будинку, сума податку збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об’єкт житлової нерухомості (його частку) (пп. «ґ» пп. 266.7.1 ПКУ).
Чи передбачені пільги із сплати податку на нерухомість?
Пільги із сплати податку у вигляді неоподаткованої площі надаються виключно фізичним особам та залишаються на рівні минулого року.
Так, база оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи — платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості — на 60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості — на 120 кв. метрів;
в) для різних типів об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), — на 180 кв. метрів.
Сплачувати податок доведеться за кожен квадратний метр понад цю норму.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік) (пп. 266.4.1 ПКУ).
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів (пп. 266.4.2 ПКУ).
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об’єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об’єктом оподаткування (пп. 266.4.2 ПКУ).
Пільги не застосовуються
Ще з 2017 року пільги з податку для фізичних осіб не застосовуються до:
- об’єкта/об’єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об’єкта/об’єктів перевищує п’ятикратний розмір неоподатковуваної площі: квартира перевищує 300 кв. метрів; житловий будинок перевищує 600 кв. метрів; площа різних типів об’єктів житлової нерухомості перевищує 900 кв. метрів;
- об’єкта/об’єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності) (пп. 266.4.3 ПКУ).
Отже, фізичні особи – підприємці, які зазначили своє житло як податкову адресу та фактично здійснюють діяльність у власній квартирі/будинку, не мають права на пільги з податку на нерухомість. Аналогічно, сплачувати податок починаючи з першого квадратного метра повинні і особи, які здають житлову нерухомість в оренду (лізинг).
Що дає звірка даних щодо об’єктів нерухомості?
Впорядкувати інформацію про платника та об’єкт оподаткування податком на нерухомість, усунути розбіжності між даними ДФС і платника, визначити правильність і повноту нарахування податку, врахувати пільги (за їх наявності) можна за допомогою звірки даних з ДФС.
Так, платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних (пп. 266.7.3 ПКУ) щодо:
— об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку;
— розміру загальної площі об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку;
— права на користування пільгою із сплати податку;
— розміру ставки податку;
— нарахованої суми податку.
До того ж, у разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним) (пп. 266.7.3 ПКУ).
Хто обчислює суми податку на нерухомість?
Обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з обєктів нерухомості та відповідної ставки податку (пп. 266.7.1 ПКУ).
Податкове/податкові повідомлення-рішення (ППР) про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (пп. 266.7.2 ПКУ).
У випадках, передбачених Податковим кодексом, обчислення суми податку на нерухомість та надсилання (вручення) ППР можливе також і після 1 липня базового податкового (звітного) періоду (року).
Граничний термін нарахування податку на нерухомість
Податкове зобов’язання з податку на нерухомість може бути нараховане за попередні роки в межах 1095 календарних днів (пп. 266.10.3 ПКУ).
Коли платити податок на нерухомість?
Податкове зобов’язання за звітний рік з податку на нерухомість сплачується фізичними особами — протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (пп. 266.10.1 ПКУ). Реквізити для перерахування податку вказані у податковому повідомленні-рішенні.
Сплатити податок можна як в установах банків, так і у поштових відділеннях. Громадяни, які проживають у сільській місцевості, можуть сплачувати податки і збори через каси сільських рад або рад об’єднаних територіальних громад.
Яка відповідальність за несплату податку на нерухомість?
За несвоєчасну сплату податку на нерухомість передбачений штраф. Так, при затримці сплати податку до 30 календарних днів, розмір штрафу становить 10 % погашеної суми податкового боргу, при затримці більше 30 календарних днів, — 20 % погашеної суми податкового боргу (ст. 126 ПКУ).
Після спливу строків погашення узгодженого грошового зобов’язання на суму податкового боргу нараховується пеня – в розмірі 120% річних облікової ставки Національного банку України. (ст.129).
Слід зазначити, що згідно пп. 266.10.2 ПКУ, якщо контролюючий орган не надіслали (не вручили) ППО у встановлені строки для сплати податку на нерухомість фізичні особи звільняються від відповідальності за несвоєчасну сплату податкового зобов’язання.
Оскарження рішення контролюючого органу
Податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов’язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства (п. 55.1 ПКУ).
Скарга, подана із дотриманням строків, визначених п.56.3 ПКУ, зупиняє виконання платником податків грошових зобов’язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження (п. 56.15 ПКУ).
З урахуванням строків давності, визначених ст.102 ПКУ, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення — рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення (п. 56.18 ПКУ).
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов’язання вважається неузгодженим до набрання судовим рішенням законної сили. При скасуванні податкового повідомлення рішення фінансові санкції не застосовуються.
Начальник управління методології та податкового роз’яснення ВГО АППУ Ірина Білотіл