Антикризовий бюджет. Що з ним не так?

Хочу зупинитися на деяких важливих питаннях, безпосередньо пов’язаних з прийняттям Закону про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», по яких, я твердо впевнений, українці хотіли б почути не тільки гасла, а й відчути на собі турботу держави.

1. Заява прем’єр-міністра Дениса Шмигаля в ефірі ток-шоу «Свобода слова» щодо створення вже в травні цього року 500 тисяч робочих місць «щоб не допустити поглиблення економічної кризи». На жаль, мені не вдалося знайти інформацію або якийсь коментар Кабміну стосовно економічного обґрунтування таких, я б сказав, амбітних цілей. І це з урахуванням того, що наразі діє карантин, кількість безробітних щоденно зростає. Тільки чомусь мені пригадалися топ-5 першочергових завдань вже екс-Прем’єр-міністра України Олексія Гончарука, що мали змінити Україну. Серед них було створення 1 мільйона робочих місць, але на найближчі п’ять років.

Пробачте, але мені це нагадує поле чудес з дитячої казки «Золотий ключик»: «зариєш золотий — викопаєш п’ять». Тільки постає питання: де ж той «заритий золотий»?

2. Друге, що мене дивує — це реакція влади в особі Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України Ігоря Петрашка на шалене зростання безробіття за 3,5 місяці цього року, прогнози щодо ще більшого сплеску безробіття у квітні — травні через спрощення процедури реєстрації в центрах зайнятості, скорочення на 25% активних вакансій за даними центру зайнятості. Це все виявляється «очікуване». Міністр навіть заспокоює: Кабмін готовий до цього з фінансової точки зору. «Кошти передбачені в бюджеті в тих чи інших статтях», — заявив Ігор Петрашко на брифінгу за підсумками засідання уряду.

Просто нагадаю пану міністру: треба пам’ятати усім, що ще 2−3 мільйони заробітчан повернулися з-за кордону. Проста арифметика: станом на 1 січня 2020 року безробітного населення — 1 488 тис. осіб, станом на 9 квітня кількість безробітних, зареєстрованих у державній службі зайнятості, становить 377 тис. осіб. За оновленим прогнозом економічного та соціального розвитку України, підготовленого Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, рівень безробіття у 2020 році становитиме 9,4%. Тобто, 6−7 мільйонів українців можуть бути без роботи. Тому одним із ключових завдань влади має бути вжиття невідкладних заходів та ухвалення конкретних рішень, які допоможуть цим людям пережити складний час.

3. Мабуть немає в країні жодної людини, яка б не обурювалася несумісними з реальністю їх життя розмірами зарплат членів Наглядових рад державних підприємств, керівників та інших. І що мене здивувало — це «щедрість» нашої влади та народних обранців, які проголосували за новий головний кошторис країни в частині зменшення розміру зарплат керівників та членів наглядових рад державних компаній. Що виявляється насправді? Із розмірами «своїх» заробітних плат «схитрили». Розмір заробітних плат не буде перевищувати 10 мінімальних зарплат — 47 230 гривень. Але, це тільки на період карантину. Зауважте, лише на декілька місяців. Норма щодо встановлення таких розмірів до кінця 2020 року відсутня.

4. Зміни до Державного бюджету передбачають можливість для політичних партій на певний період відмовитися від державного фінансування.

Ще 26 березня цього року голова партії, перший заступник голови парламентської фракції «Слуга народу» Олександр Корнієнко на сторінці політсили у Facebook заявив, що Слуги народу відмовляються від державного фінансування діяльності партії на 2020 рік і просять, щоб ці гроші перевели до Стабілізаційного фонду на потреби українських медиків, які борються з пандемією коронавірусу. Згодом зʼясувалося, що партія не може відмовитися від державного фінансування на 1 рік, оскільки це не передбачено законом.

Так скажіть мені, будь ласка, що наразі завадило народним обранцям, як монобільшості, так і опозиції, прийняти рішення без жодних слів «про можливість», а чітко відмовитися від державного фінансування, хоча б на час карантину?

В черговий раз наведу тільки один приклад невеликої Грузії, яка в 10 разів менше України і також, як і Україна, входить до групи країн найбільшого ризику. Ще в середині березня цього року грузинський уряд прийняв рішення про пряму підтримку економіки в сумі 2 млрд ларі, а це приблизно дорівнює 700 млн доларів. Також запровадив фінансову підтримку населенню, зокрема:

— громадянам, хто буде споживати до 200 кіловат електроенергії і до 200 кубів газу — держава за березень, квітень і травень цього року повністю покриє всі витрати на комунальні послуги, включаючи воду, прибирання території та інше. Одночасно відповідні органи ідентифікують всіх, хто в березні місяці цього року втратив роботу, щоб компенсувати втрачене.

Вочевидь усі зміни в держбюджет раніше планувалися через епідемію, з метою створення стабілізаційного фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом. Але цифри говорять самі за себе: спочатку говорили про розмір стабілізаційного фонду у 200 млрд грн, потім їх вже стало 124 млрд грн, пізніше уряд подав зміни в бюджет вже із 97 млрд грн, а зрештою після засідання бюджетного Комітету у цьому Фонді залишили лише 64,7 млрд грн. Тобто, урядом скорочені видатки на боротьбу з пандемією. І дай би бог, щоб ці кошти пішли на закупівлю товарів, робіт/послуг для боротьби з епідемією, на доплати до заробітних плат медикам та іншим, хто безпосередньо ліквідує COVID-19, а також забезпечує життєдіяльність населення, на доплати пенсіонерам, надання одноразової грошової допомоги сім’ям медиків, які загинули від коронавірусу тощо. Ще раз приведу як приклад рішення грузинського уряду: окремо на боротьбу з коронавірусом виділено $110 млн.

Конкретних заходів підтримки економіки, бізнесу, підприємців, які вже припинили діяльність, тих, хто вимушено втратив роботу чи частину заробітку, не має значних фінансових ресурсів для запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19 та подолання її наслідків, на жаль, ми не побачили в головному кошторисі країни. Навпаки, заходи, які за останній місяць ухвалив парламент та запровадив уряд, вже завдали сильного удару по економіці, бізнесу та доходах населення.

Прикро те, що чергові експерименти з бюджетом свідчать про одне — у держави немає єдиної стратегії виходу з кризи і розуміння, що робити далі, а українці нагадують «піддослідних кроликів» і наскільки вистачить їх терпіння — невідомо. Але завжди треба нести відповідальність за свої вчинки, особливо це стосується тих, хто приймає доленосні рішення. Інакше це може погано закінчитися, як уже неодноразово демонструвала історія.