Плата за землю для залізниць у 2018 році.

  • 22.03.18 16:36

 

У зв’язку із прийняттям Закону України від 7 грудня 2017 року № 2245- «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» (далі – Закон № 2245) з 1 січня 2018 року змінено порядок оподаткування земельних ділянок, наданих для залізниць.
Так, статтю 284 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) доповнено пунктом 284.4, яким встановлено, що за земельні ділянки, надані для залізниць в межах смуг відведення, плата за землю справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 та 277 цього Кодексу.
Дане питання слід розглядати у трьох напрямках:
- яких саме підприємств залізничного транспорту стосується ця норма;
- за які земельні ділянки справляється податок за новою ставкою;
- як правильно застосувати ставку податку.
1. Згідно із прийнятими змінами нова норма встановлює плату за земельні ділянки, надані залізниці.
Статтею 1 Закону України від 04.07.1996 № 273/96-ВР «Про залізничний транспорт» (із змінами і доповненнями, далі – Закон № 273) визначено, що залізниця – це відокремлений підрозділ акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування (далі – АТ «Укрзалізниця»), утвореного відповідно до Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», який здійснює перевезення пасажирів та вантажів у визначеному регіоні залізничної мережі.
Слід зазначити, що поняття залізничного транспорту є більш ширшим: залізничний транспорт – виробничо-технологічний комплекс підприємств залізничного транспорту, призначений для забезпечення потреб суспільного виробництва і населення країни в перевезеннях у внутрішньому і міжнародному сполученнях та надання інших транспортних послуг усім споживачам без обмежень за ознаками форми власності та видів діяльності тощо (стаття 1 Закону № 273).
Як визначає стаття 22 Закону України від 10.11.1994 № 232/94-ВР «Про транспорт» (із змінами і доповненнями, далі – Закон № 232), до складу залізничного транспорту входять підприємства залізничного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів, вантажів, багажу, пошти, рухомий склад залізничного транспорту, залізничні шляхи сполучення, а також промислові, будівельні, торговельні й постачальницькі підприємства, навчальні заклади, технічні школи, дитячі дошкільні заклади, заклади охорони здоров'я, фізичної культури та спорту, культури, науково-дослідні, проектно-конструкторські організації, підприємства промислового залізничного транспорту та інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують його діяльність і розвиток.
Отже, нова норма щодо оподаткування платою за землю стосується не всіх підприємств залізничного транспорту, а лише тих, які підпадають під вищенаведене визначення залізниць – відокремлених підрозділів АТ «Укрзалізниця».
2. Згідно з пунктом 284.4 статті 284 ПКУ за ставкою 25 відсотків справляється плата за земельні ділянки, надані для залізниць в межах смуг відведення.
Стаття 6 Закону № 273 визначає, що землі, які надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до Земельного кодексу України та Закону України «Про транспорт».

Звернемось до норм Земельного кодексу України (далі – ЗКУ), який є основним документом, що регулює земельні відносини, та в залежності від цільового призначення земель надає визначення, які саме землі належать до тієї чи іншої категорії.
До однієї із таких категорій земель, визначених ЗКУ, належать землі транспорту, до яких згідно із статтею 67 цього Кодексу належать землі, надані, зокрема, підприємствам, установам та організаціям залізничного транспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об’єктів транспорту.
Як визначено статтею 68 ЗКУ, до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.
Згідно зі статтею 23 Закону № 232 до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації, захисні і укріплюючі насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту.
Отже, за новою фіксованою ставкою оподатковуються земельні ділянки, надані залізниці, лише в межах смуг відведення.
3. Щодо правильності застосування ставки податку у розмірі 25 відсотків, то ця ставка застосовується для земельних ділянок, які знаходяться як в межах, так і за межами населених пунктів.
Слід зазначити, що стаття 274 ПКУ встановлює ставки земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження), а стаття 277 – за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, нормативно грошову оцінку яких не проведено.
Так, згідно з п. 274.1. ст. 274 ПКУ ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється:
- у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки;
- для земель загального користування – не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки;
- для сільськогосподарських угідь – не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.
За земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні (крім державної та комунальної форми власності) ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки (п. 274.2. ст. 274 ПКУ).
Як визначає стаття 277 ПКУ, ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, нормативна грошова оцінка яких не проведена, встановлюється у розмірі:
- не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області;
- для сільськогосподарських угідь – не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.
Слід звернути увагу на те, що плата за землю є місцевим податком в складі податку на майно та запроваджується на відповідній території рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.
Відповідно до пункту 12.4 статті 12 ПКУ податкове зобов’язання із земельного податку обчислюється за ставками, встановленими рішеннями місцевих рад, але в межах ставок, визначених Податковим кодексом України.
Тому, ставка земельного податку у розмірі 25 відсотків застосовується до суми земельного податку, обчисленого за ставками, встановленими рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи ради об’єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.
Отже, залізниці для того, щоб правильно визначити суму податкового зобов’язання із земельного податку на 2018 рік, в першу чергу необхідно ознайомитись із рішенням місцевих рад, на території яких знаходяться земельні ділянки, визначити встановлену в рішенні ставку податку, виходячи з якої розрахувати суму земельного податку. І лише потім до цієї суми податку застосувати ставку, встановлену п. 284.4 ст. 284 ПКУ, – у розмірі 25 відсотків.
Щодо розміру орендної плати за земельні ділянки, надані залізниці, то підставою для нарахування цієї плати є договір оренди земельної ділянки. Однак, річний розмір платежу, який сплачується до бюджету, має відповідати п.п. 288.1.5 п. 288.1 ст. 288 ПКУ та не може бути меншим розміру земельного податку, обчисленого відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Важливо також зазначити, що платниками плати за землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Відповідно до підпункту 14.1.34. пункту 14.1. статті 14 ПКУ власники земельних ділянок – юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно.
Землекористувачами, як визначено підпунктом 14.1.73. пункту 14.1 статті 14 ПКУ, є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
З урахуванням підпунктів 14.1.72. та 14.1.136. пункту 14.1. статті 14 ПКУ, власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та постійні землекористувачі є платниками земельного податку, а орендарі земель державної та комунальної власності – орендної плати за землю.
При цьому підставою для нарахування земельного податку, як встановлено п. 286.1 ст. 286 ПКУ, є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за землю (пункт 288.1. статті 288 ПКУ) – договір оренди земельної ділянки.
Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі, який містить, зокрема, відомості про цільове призначення земель, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, розподіл їх між власниками і користувачами, про оцінку земель. Його призначенням є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою визначення розміру плати за землю.
При обчисленні розміру плати за землю базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації. Витяг з технічної документації про розмір нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки видається відповідним органом Держгеокадастру. Такі витяги в обов’язковому порядку подаються разом із податковою декларацією із плати за землю у наступних випадках: коли декларація подається вперше (з фактичного початку діяльності як платника плати за землю), а надалі у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Відповідно до наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 р. № 548 «Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель» (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 р. за № 1011/18306) земельні ділянки «Для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту», класифікуються за кодом Класифікації видів цільового призначення земель (далі – КВЦПЗ) – 12.01 та відповідають 60 розділу КВЕД.
Також, згідно з додатком 1 до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 р. № 489, до земельної ділянки з кодом за КВЦПЗ 12.01 застосовується коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки, - 1,2.
Форма витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (додаток 9 до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів) містить, зокрема, інформацію: про категорію земель, цільове призначення земельної ділянки, коефіцієнт за функціональним використанням земельної ділянки, – яка використовується при розрахунку величини нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки.
Слід зазначити, що при заповненні податкової декларації із плати за землю (земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності) у графі 2 розділу І «Розрахунок суми земельного податку» та у графі 2 розділу ІІ «Розрахунок суми орендної плати» зазначається інформація щодо категорії/цільового призначення земельної ділянки відповідно до КВЦПЗ, затвердженого наказом від 23.07.2010 за № 548. Також, у заголовній частині податкової декларації в рядку 4 вказується код виду економічної діяльності (КВЕД), який є для платника основним.

Кожен платник плати за землю (земельного податку чи орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) має володіти інформацією щодо виду права на свою земельну ділянку, площі наданої йому земельної ділянки та її нормативної грошової оцінки, розміру ставки податку, з тим, щоб річна сума податкового зобов’язання з цієї плати була визначена правильно.
Публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" (АТ «Укрзалізниця») належить до переліку підприємств, які відповідно до пункту г) статті 92 ЗКУ набувають права постійного користування із земель державної та комунальної власності.

   Катерина Гривнак – начальник управління АППУ

Шановні платники податків!

ВГО "Асоціація платників податків України"пропонує приєднатись до членів Асоціації - найбільшого бізнес-об"єднання в Україні по захисту законних прав та інтересів платників податків.   

 

Стати членом АППУ

Послуги для платників податків

Привілеї членів АППУ

Отримуйте кваліфіковану допомогу та захист

Розміри членських внесків

Є питання?
Зв'яжіться з нашим фахівцем!